Четвер, 19.09.2019, 03:31

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДОШКІЛЬНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД № 54

...
Музична хвилинка
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Фізичний інструктор

 

Консультація  для  вихователів :

«Координація  дій інструктора  з  фізкультури  та  вихователів –

важливий чинник  ефективності  фізкультурно - оздоровчої   роботи.

Планування як засіб організації взаємодії педагогів.

Важливим чинником, що впливає на ефективність роботи, є її правильне планування. Особливе значення в цьому процесі має взаємозв'язок у роботі інструктора з фізкультури і вихователя.

Основною формою фізкультурно – оздоровчої роботи у ДНЗ є заняття з фізкультури. Щоб заняття з фізкультури були максимально ефективними, рухову діяльність на них слід організовувати з урахуванням

дидактичних  принципів:

  • послідовності;
  • доступності;
  • природо відповідності;
  • системності.

Отже, керуючись цими принципами, інструктор з фізкультури та вихователі при плануванні мають враховувати:

  • етап формування рухових умінь і навичок;
  • труднощі , що виникають під час засвоєння вправ;
  • поєднання програмного матеріалу, засвоєного попередній віковий період, з матеріалом поточного року;
  • необхідність всебічного впливу фізичних вправ на організм дітей.

Треба звернути увагу педагогів на те, що під час планування  роботи з дітьми необхідно враховувати закономірності формування рухової навички.

Етапи формування рухової навички.

Основою вироблення умінь і навичок є динамічний стереотип.

Динамічний  стереотип – це послідовний ланцюг умовно-рефлекторних актів, які здійснюються у певному порядку і в певний час. Процес оволодіння руховою дією починається з формування вміння, яке спирається на попереднє отримані знання щодо виконання вправи, яка вивчається, та особистий руховий досвід дитини. Систематичне повторення вправи, що вивчається, призводить до того, що вміння поступово переходять у рухову навичку.

1. Початковий етап формування навички (виникнення динамічного стереотипу).

Цей етап починається з першого ознайомлення з рухом, що вивчається, коли у дітей формується уявлення про спосіб його виконання , і закінчується вмінням виконати вправу в загальних рисах.

Інтервали між заняттями повинні бути короткими, щоб не згасали умовні рефлекси.

Завдання вихователя: продовжувати вправляти дітей у тих рухах, яких навчає інструктор з фізкультури підчас занять на свіжому повітрі і в вільний час.

2. Етап поглибленого розучування руху.

На другому етапі – поглибленого розучування руху – процес навчання будується відповідно до закономірностей удосконалення рухового вміння та його часткового переходу в навичку.

Фізіологічний механізм характеризується:

  • уточненням наміченої системи умовних рухових рефлексів;
  • усуненням надмірного м язового напруження.

На цьому етапі не можна поспішно включати рух, що вивчається, до ігор, які потребують значної рухливості, тому що якість виконання значно погіршується.

Завдання вихователя:

  • Продовжувати вправляти дітей у рухах, що вивчаються, на прогулянці, використовуючи ігрові вправи, які мають конкретне рухове завдання, - «Пройти по містку», «Улуч у ціль», «наздожени м'яч» …
  • Попереджувати інтерференції (негативного перенесення навички). Недоцільно навчати дітей одночасно двох видів основних рухів ( стрибок в довжину з стрибком в висоту ; лазіння однойменним та різнойменними способами …)

3. Етап поглиблення та зміцнення динамічного стереотипу.

Основна мета цього етапу – формування стійкої та пластичної навички (пристосування до зовнішніх умов).

Завдання вихователя – використовувати рух у різноманітних рухливих іграх, які є основним засобом для вдосконалення базових рухів дошкільників усіх вікових груп.

Труднощі, що виникають під час засвоєння вправ.

Щоб запобігти труднощам, які виникають під час засвоєння вправ, важливо знати:

  • Скільки занять потрібно присвятити вивченню певного руху;
  • Скільки разів на одному занятті необхідно повторювати рух для формування вміння.

Доктор педагогічних наук Едуард Вільчковський експериментальним шляхом довів: складним видам основних рухів (стрибкам у довжину та висоту з розбігу, метанням предметів у ціль або на дальність тощо) доцільно присвятити 3 – 5 занять поспіль, з поступовим  їх ускладненням.

Навчати дітей правильно виконувати згадані рухи протягом одного заняття неможливо. Процес їх навчання потребує більше часу.

Завдання вихователя – продовжувати повторювати ці рухи з дітьми під час прогулянок, використовуючи ігрові завдання та рухливі ігри.

Вправи, що не потребують значних фізичних зусиль та тривалого фізичного навантаження (підлізання під дугою, ходьба по ребристій дошці, метання на дальність, стрибки в довжину з місця  тощо), доцільно повторювати від 10 – 16 разів.

Вправи, які потребують значних фізичних зусиль (лазіння по канату, повзання по г/л, підтягуючись руками) або більше часу на їх виконання (лазіння по г/с, вправи з рівноваги), повторюють 5 – 8 разів.

Методичний  супровід  інтегрованої  діяльності.

Під час інтегрованих занять пізнавальний інтерес, що виникає в руховій діяльності, спонукає дітей до активного пізнання, сприяє розвитку їхніх творчих здібностей. У методичній літературі описано кілька підходів до інтеграції різних видів діяльності дітей:

  • Через інтеграцію навчальних завдань, яка полягає в одночасній реалізації на заняттях з фізкультури завдань з різних розділів програми (за Ларисою Глазиріною). Наприклад, на початку заняття діти спостерігають за явищами природи, закріплюють основи культури спілкування, а потім переходять до рухової діяльності;
  • Через включення рухів до інтегрованого заняття, де поєднуються знання з різних освітніх галузей на рівноправній основі, доповнюючи одне одного (за Мариною Руновою, Алою  Бутиловою). Наприклад, ознайомлюючи дітей з поняттям «настрій», використовують рухи, музику, вірші, картини тощо.
  • Через певну послідовність занять. Скажімо заняття з розвитку мовлення та ознайомлення дітей з природою проводять перед заняттям з фізичної культури, поєднуючи їх однією тематикою (за Ольгою Богініч, Ганною Бєлєнькою). А після проведення заняття з фізкультури набуті знання дітей закріплюють у конструктивній діяльності: на заняттях з ліплення, аплікації, малювання.Наприклад, після читання казки «Дюймовочка» проводиться заняття з фізичної культури за сюжетом казки, тема продовжується й на занятті з малювання «Зустріч Дюймовочки з Кротом».

Реалізація  спільних  проектів.

Проектна діяльність нині є актуальним інтегрованим компонентом освітнього процесу. Її суть – у стимулюванні інтересу учасників проекту до певних проблем, що передбачає здобуття ними відповідних знань та розв'язання поставлених завдань.

Проекти у ДНЗ розрізняють:

  • За тематикою та змістом діяльності:
    • Творчі – результатом є спільне свято;
    • Дослідницькі – результатом є презентація шляхів розв язання досліджуваної проблеми у вигляді створеної газети, альбому, виставки, конкретної практичної діяльності;
    • Ігрові – результатом є використання творчих елементів та створення ігор;
    • Інформаційні – результатом є збирання та реалізація певної інформації (оформлення групи, фізкультурної зали, майданчиків, тематичних куточків);
  • За складом учасників;
  • За термінами реалізації.

Вихователь-методист спільно з інструктором фізкультури може реалізувати проекти, кожен з яких сприятиме удосконаленню освітнього процесу загалом і фізкультурно-оздоровчої роботи зокрема. Це можуть бути такі проекти, як:

  • Малі Олімпійські ігри; -  Збереження здоров я дитини; -  Фізкультурний календар;
  • Портфоліо фізкультурної зали (інструктора з фізкультури, спортивної групи).